СУЧАСНИЙ ВИМІР РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ГРОМАДСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ: ТЕОРЕТИКО -ПРАВОВЕ ТА КОНСТИТУЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена проведенню загальнотеоретичного та конституційного дослідження сучасного виміру права на громадські об’єднання. Вказано, що загальнотеоретичній юридичній науці немає єдиного, загальноприйнятого розуміння поняття громадянського суспільства. Доведено, що з погляду загальнотеоретичної юриспруденції право на громадське об’єднання виступає формою реалізації представницької демократії. Вона включає інституціоналізовані форми взаємодії держави і громадянського суспільства. Колективна реалізація прав через створення громадянами громадських організацій є найкращим способом здійснювати права і свободи, а також задовольняти різноманітні інтереси. Громадські об’єднання є основними суб’єктами громадянського суспільства з огляду на їхні цілі, завдання та правовий статус. Констатовано, що право на громадські об’єднання закріплені на рівні міжнародного, у тому числі «м’якого» права, а також на конституційному та законодавчому, що вказує на належну його нормативну гарантованість. Доведено значну актуалізацію цього права у зв’язку з пандемічними загрозами та в контексті реформи децентралізації публічної влади в Україні. Мотивовано, що пандемія COVID-19 виявила та посилила величезну кількість недоліків функціонування та прийняття рішень органами публічної влади, і як наслідок, несла загрозу громадянським і політичним правам, яку накопичили сучасні держави. Також вказано, що пандемія продемонструвала, що дуже мало засобів та методів залишається у громадськості при лімітованих механізмах з боку держави обмежувати публічну діяльність з метою охорони громадського здоров’я. Громадські організації – одні з небагатьох суб’єктів, які мали потенціал контролювати та кидати виклик виконавчій владі, особливо під час криз. Вмотивовано, що правозахисні неурядові організації мають потенціал витіснити більш радикальні вимоги економічної справедливості і таким чином служити реакційним, а не революційним цілям.