РОЛЬ І МІСЦЕ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ

Анотація

У статті доведена необхідність більш активного та цілеспрямованого використання можливостей органів державного пенсійного забезпечення населення у запобіганні кримінальним правопорушенням в Україні, а також підвищення у зв’язку із цим взаємодії з іншими суб’єктами даного виду суспільної діяльності. Зокрема, доведено, що підрозділи Пенсійного фонду України логічно віднести до так званих у кримінології «частково спеціалізованих (напівспеціалізованих) суб’єктів запобігання кримінальним правопорушенням». Крім цього, встановлено, що після проведення з 2012 року (зокрема, прийняття нового КПК) до теперішнього часу суттєвих реформ у сфері судочинства України суди втратили обов’язок виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушень, а отже, поза сферою діяльності держави залишились запобіжні аспекти різноманітної протиправної діяльності особи, включаючи й галузі пенсійного забезпечення. Констатовано також, що, враховуючи зміст механізму вчинення будь-якого правопорушення, а також його діалектичний взаємозв’язок і взаємообумовленість (детермінацію) з іншими соціально-правовими явищами і процесами, слід визнати, що сучасні законодавчі підходи з питань запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, реалізація завдань щодо яких покладається й на суди, є алогічними та такими, що суперечать визначеним у законі завданням щодо запобігання суспільно небезпечним діянням (як от: у ч. 1 ст. 1 КК) та їх рецидивним проявам (ст. 34 КК). Виходячи із цього, аргументовано позицію, що цілком необхідним кроком, спрямованим на удосконалення правового механізму з питань запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, було б наділення сторони обвинувачення (прокурора та слідчого) і суду повноваженнями щодо виявлення причин і умов, які сприяли їх вчиненню, та реагування на них відповідними процесуальними рішеннями (актами).