ЩОДО ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ТА ПОНЯТТЯ МИРОВОЇ УГОДИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню одного зі способів завершення розгляду справи в суді – мировій угоді. А саме – її правовій природі через її розкриття ознак, які в подальшому дозволяють удосконалити підхід до дефініції досліджуваного явища. Актуальність обраної теми зумовлена як розвитком інституту альтернативного вирішення спорів в України зокрема, так і тією кризою, яка сформувалась та поглибилась у національній судовій системі. У національному праві дослідження даного питання відбувається здебільшого в межах процесуального права. Попри це, науковці говорять ще про те, що мировій угоді притаманні ознаки і матеріального права. При цьому, вони спираються саме на форму досягнення згоди сторонами спору. Наведене, на думку автора, обмежує розуміння мирової угоди та можливості її застосування при вирішення конфлікту. В ході дослідження правової природи мирової угоди обґрунтована недоцільність виокремлення її ознак, як засобу врегулювання спору, який регламентується нормами матеріального та процесуального права окремо. Автором у статті виділені ознаки мирової угоди. Керуючись виокремленими ознаками, запропоновано розширити поняття мирової угоди та виокремлені дефініції у широкому та вузькому значенні. Так, мирова угода у вузькому розумінні – це вид процесуальної угоди, укладання якої регулюється нормами процесуального права та яка встановлює порядок врегулювання спору, що переданий сторонами на вирішення суду, шляхом досягнення згоди про предмет спору на будь- якій стадії судового розгляду справи, яка затверджується судом. А мирова угода у широкому розумінні – це альтернативний спосіб вирішення спору, засобами, погодженими сторонами, результати якого фіксуються в угоді, зміст та форма якої визначається сторонами спору. Розширення розуміння та способів застосування мирової угоди в юридичній практиці дозволить сторонам конфлікту отримати додаткові можливості при вирішенні спорів.