ЩОДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ ОБМЕЖЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

У статті автором проаналізовано низку проблемних аспектів обмеження трудових прав працівників під час дії воєнного стану. Визначено, що право на працю може бути обмежене в період дії воєнного стану, що передбачено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Окреслено, що щорічною основною відпусткою в період воєнного стану є відпустка тривалістю не більш ніж 24 календарні дні. Але це обмеження не є категоричним, оскільки в Законі № 2136-IX чітко зазначено, що щорічну основну відпустку може бути обмежено за рішенням роботодавця. Визначено, що Законодавець, на період воєнного стану розширив права роботодавця, та наділив його правом самостійно встановлювати п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень. Також у період дії воєнного стану не застосовуються норми щодо тривалості робочого дня напередодні свят, неробочих та вихідних днів, обмеження часу надурочних робіт, переносу святкових та неробочих днів, заборони роботи у вихідні дні, щодо встановлення святкових і неробочих днів, щодо неврахування святкових і неробочих днів до тривалості відпустки. Зроблено висновок, що обмеження свободи праці в контексті трудової повинності є необхідним, тимчасовим та вимушеним заходом, який запроваджується відповідними органами для досягнення законодавчо визначених стратегічних цілей в оборонній сфері, відвернення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, ліквідації та мінімізації наслідків таких надзвичайних ситуацій. Акцентовано увагу на особливостях розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця в період воєнного стану, до яких уналежнено: 1) працівник може бути звільнений у період його тимчасової непрацездатності; 2) працівник може бути звільнений під час перебування його у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку); 3) працівник може бути звільнений без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (крім випадків, коли такий працівник є членом профспілки).