АКТИ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Статтю присвячено визначенню актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Проведено правовий аналіз національного та міжнародного законодавства на предмет визначення понять «авіаційна безпека» та «акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації». Проведено порівняння кримінального законодавства в старій редакції та в існуючій з врахуванням змін та доповнень. Вивчено та проаналізовано кримінально-правове забезпечення охорони авіаційної безпеки, що встановлено статтями Особливої частини Кримінального кодексу України. На підставі узагальнених результатів системного аналізу чинного Кримінального кодексу України, до кримінальних правопорушень проти авіаційної безпеки слід відносити кримінальні правопорушення, діяння яких містять ознаки актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Оскільки у законодавстві України авіаційна безпека визначається як захист цивільної авіації від актів незаконного втручання, який забезпечується шляхом здійснення комплексу заходів із залученням людських та матеріальних ресурсів, то поняття авіаційної безпеки визначається через поняття акту незаконного втручання в діяльність цивільної авіації. Кримінально-правове забезпечення охорони авіаційної безпеки встановлюється статтями Особливої частини Кримінального кодексу України, що розташовані залежно від родового об’єкту у різних його розділах. Проект Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо підвищення ефективності забезпечення безпеки руху та експлуатації транспорту)" був розроблений з урахуванням положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, документів Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), Модельного Кримінального кодексу, а також позитивного зарубіжного досвіду країн пострадянського простору, високорозвинених держав Європи (Голландії, Данії, Швеції, Швейцарії). Метою законопроекту було приведення законодавства України про кримінальну відповідальність з питань забезпечення безпеки руху та експлуатації транспорту у відповідність до загальновизнаних норм, принципів міжнародного права та міжнародних стандартів, підвищення ефективності запобігання та протидії злочинним порушенням правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту з врахуванням позитивного зарубіжного досвіту країн пострадянського простору та високорозвинених європейських держав.