ПЕРЕДКРИМІНАЛЬНА ПОВЕДІНКА ДІТЕЙ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Анотація

У статті висвітлено проблеми передкримінальної поведінки дітей, яка зумовлює вчинення ними правомірних і неправовмірних форм поведінки, виділено й охарактеризовано три види передкримінальної поведінки дітей-правопорушників. Зазначено, що причини соціально негативного розвитку дитини походять від умов, що характеризують матеріально-побутове становище сім’ї, культуру внутрішньосімейних взаємин, педагогічну компетентність батьків тощо. Дослідженням дітей-правопорушників з’ясовано, що до об’єднання в групи антигромадської спрямованості схильні підлітки, які мають труднощі в соціальній адаптації, а найближче оточення підлітка є носієм певних життєвих цінностей і норм поведінки. Констатовано, що проблема фізичного та психічного здоров’я підлітків тісно пов’язана з проблемами дитячого алкоголізму й наркотизму. Підкреслено, що на рівень правової та моральної свідомості дітей впливають засоби масової інформації, зокрема «забруднення» останніх сценами жорстокості, насильства, порнографії, заперечення традиційних культурних цінностей, спотворення ключових історичних подій завдає величезної шкоди дитячій психіці. Виділено три види передкримінальної поведінки, де для першого виду характерна стадія передкримінальної правомірної поведінки, а для другого і третього – стадія передкримінальної неправомірної поведінки. Механізм передкримінальної поведінки включає дитину, мікросередовище, асоціальні зв’язки, деградацію та її зв’язок зі злочинним середовищем, протиправний вчинок. Аналіз цих показників щодо представників першого, другого і третього виду дав змогу виявити зростання негативних тенденцій до кожного наступного. Однак ця закономірність не остаточна, позаяк учиненню кримінального діяння може передувати стадія передкримінальної неправомірної поведінки. Наголошено, що заходи профілактики на стадії передкримінальної неправомірної поведінки не мають безпосередньої правової регламентації, а тому автори запропонували профілактичну систему на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному й індивідуально-профілактичному рівнях суб’єктами загальної та спеціальної профілактики. Проведення заходів профілактики за такими кримінологічними рівнями сприятиме системності, результативності, визначатиме цілісний підхід до проблеми, охоплюватиме повний вплив на дитину.